Свічки запалювання

Свічка запалювання — пристрій для займання паливо-повітряної суміші в самих різноманітних теплових двигунах. Бувають іскрові, дугові, розжарювання, каталітичні, напівпровідникові поверхневого розряду, плазмові запалювачі та ін.

У бензинових двигунах внутрішнього згоряння використовуються іскрові свічки. Займання паливо-повітряної суміші здійснюється електричним розрядом напругою в кілька тисяч або десятків тисяч вольт, що виникають між електродами свічки. Свічка спрацьовує на кожному циклі, у певний момент роботи двигуна.

У ракетних двигунах свічка запалює паливну суміш електричним розрядом тільки в момент запуску. Найчастіше, в процесі роботи свічка руйнується і до повторного використання непридатна.

В газотурбінних двигунах свічка запалює струмінь палива, що виходить з паливної форсунки в момент запуску, серією потужних дугових розрядів. Після цього горіння факела палива підтримується самостійно. Використовуються, як правило, свічки поверхневого розряду, що харчуються високочастотним струмом високої напруги від агрегату запалювання. Свічок частіше всього дві (для надійності), кожна встановлена в воспламенителе зі спеціальної пускової форсункою, що працює тільки при запуску, що захищає свічку від обгорання при роботі двигуна.

Розпечені і одночасно каталітичні свічки використовуються в модельних двигунах внутрішнього згоряння. Паливна суміш двигунів спеціально містить компоненти, які легко спалахують на початку роботи від розпеченої зволікання свічки. Надалі розжарення нитки підтримується каталітичним окисленням парів спирту, що входить в суміш.